Сад знаходиться на Французькому бульварі, 87. Це так звана “стара територія”.
Майже наприкінці легендарного Французького бульвару, над морем, розташувався один із найстаріших та найвідоміших ботанічних садів в Україні. Згадуються Нікітський ботанічний, Київський ботанічний – найбільш відомі та відвідувані.
Наш до певного часу був простором, закріпленим за біологічним факультетом Національного університету. У ньому відбувалося своє життя – життя рослин, таємниче та прекрасне. В останні кілька років Ботанічний сад стає публічним простором, де проводяться екскурсії, фестивалі, свята, лекції. Це привертає увагу одеської публіки – адже як приємно прийти на прогулянку навесні чи восени, коли сад стає особливо цікавим – у своїй квітучій чи в’янучій іпостасі…
Слід згадати, що цей Ботанічний сад було перенесено з університетського двору в 1880 році на місце колишньої дачі Рішельєвського ліцею на Малому Фонтані, тобто на Французький бульвар, 87. При цьому перший Ботанічний сад в Одесі був заснований ще в 1819 році.
Віхи, з яких складається більш як півторастолітнє життя саду, були різноманітними – від занепаду за часів війн до створення найпотужнішого науково-дослідного інституту на його базі у 30-ті роки під керівництвом професора Липського.
Територія, що знаходиться по Французькому бульварі, 48/50, була передана Ботанічному в 1948 для розширення. Про історію саду можна розповідати довго. У ньому відбивається і історія нашої країни.
Важливо те, що відбувається із садом сьогодні. Незважаючи на те, що зовсім поруч, можна сказати, «впритул», виріс величезний монолітно-каркасний 18-поверховий хмарочос, який дуже дивно виглядає через гілки столітніх рослин, що беззахисно зеленіють. Старий, зворушливий сад сусідить з елітним монстром. Що вдіяти?!
Насправді наш сад – це парк. Він має навіть статус – парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва.
Сад цвіте. Цього року весна якось особливо проявляється у буйному та прекрасному цвітінні дерев та квітів. Особливо після травневих дощів соковита, яскрава зелень навмисне свіжа – око відвести неможливо.
Прогулюючись алеями та стежками Ботанічного саду, під щебетання та спів птахів можна помилуватися різними квітучими рослинами, вдихнути їх божественний аромат, сфотографувати. Адже цвітіння не триває вічно, як, зрештою, ніщо не триває вічно.
Згадується фраза Володимира Набокова із «Співдоглядача»:
«…як не можна до майна свого долучити яскравість хмар у вітряний вечір чи запах квітки, яку тягнеш, тягнеш до одуру напруженими ніздрями і ніколи не можеш до кінця витягнути з віночка…» Саме зараз цвіте деревоподібна півонія – її квіти просто величезні, вони розкрилися
чудовою, об’ємною, м’якою кулею, вичерпуючи дивний, важкий аромат. Екзотичними для наших місць стали конвалії, які теж цвітуть саме зараз, створюючи чарівні дзвіночки, значно більші, ніж у звичайної конвалії, але, як не дивно, абсолютно не мають запаху. Тюльпанове дерево ще не зацвіло, а ось лимонне – вже відцвітає, утворюючи маленьку зав’язь лимончиків. Юдине дерево палає, щільно всипане пронизливим пурпуровим кольором.
Цвітуть півники, розкривши свої витончені ніжно-бузкові з прожилками пелюстки. Впевнено випустила стріли з чудовими фіолетовими кульками декоративна цибуля. Гронами, як зіткана з невідомої лілової пряжі, спадає гліцинія, залучаючи до себе безліч комах – метеликів, жуків, бджіл – мабуть, їм теж ця рослина здається естетично привабливою. Готується до розпускання мак, напружено випустивши свої волохатенькі бутони. Бузок все ще пахне…
Алеї Ботанічного саду тінисти. Це тінь від дубів, різноманітних хвойних дерев, каштанів, платанів. Стародавні, столітні дерева довірливо розкинули свої гілки, свіже листя тремтить від весняного вітерця, сонце невимушено грає в їхній кроні.
Ботанічний сад чудовий. Він містить у собі дух минулого і вічну красу та природність природи; турботу багатьох поколінь вчених-біологів про майбутнє та потужну енергію життя – у кожному листочку, у бутоні, у вигині гілки, навіть у багаторічній корі старого дерева…
Співробітники Ботанічного дбайливо охороняють скарби, що належать саду, включаючи галереї кактусів та тропічних рослин. Вони намагаються зібрати кошти на відновлення теплиць, які надходять за рахунок фестивалів та екскурсій.
Сад живе своїм внутрішнім життям, загадковим і незбагненним, але іноді великодушно дозволяє нам стати гостями цього чудового місця – Ботанічного саду.